Чи робити домашні завдання разом з дитиною?

Початок шкільного навчання — досить непростий період як для дитини, так і для батьків. Перш за все, мам і тат лякає або, принаймні, насторожує виконання новоспеченим першокласником домашніх завдань.

І дійсно, багатьом дорослим доводиться пильно контролювати весь процес вирішення уроків і навіть робити їх разом. А що якщо дитина втратить (або не придбає) інтерес до самостійної навчанні і в подальшому стане виконувати домашні завдання лише з-під палиці? Спробуємо розібратися в цій проблемі.

Дві точки зору

Питання, чи виконувати уроки разом з першокласником, ділить батьків на два практично непримиренні табори. Одні переконані, що дитина практично з перших днів навчання повинен самостійно вирішувати домашні завдання (якщо такі практикуються в першому класі), інші ж, навпаки, організують суворий контроль.

У кожної точки зору є свої сильні і слабкі сторони. Наприклад, самостійне подолання шкільних премудростей дозволяє організувати дитини з перших днів навчання, прищепити йому навички відповідальної поведінки та самоконтролю.

Однак подібне вкрай складно реалізувати на практиці, оскільки 7-8-річні діти в силу вікових особливостей відрізняються низькою концентрацією уваги, слабким контролем і високим ступенем відволікання. Тобто якщо віддати рішення домашніх завдань виключно на відкуп дитині, то можна отримати низьку успішність і дитячу лінь.

При строгому контролі всього процесу молодший школяр насправді вирішує всі завдання, отримує заслужені оцінки або похвалу педагога, краще засвоює знання. У той же час при ослабленні контролю і успішність падає, і практично весь процес застопорівают. Тобто говорити про самостійність не доводиться.

Таким чином, однозначно відповісти, чи потрібно робити уроки разом з дитиною, вкрай непросто. Все залежить від самого першокласника і педагогічних навичок батьків. Ми спробуємо дати приблизні орієнтири того, як поєднати наставництво і прищеплення дітям самостійності.

Як робити домашні завдання?

Батькам важливо знайти ту саму золоту середину. Звичайно, сказати це простіше, ніж зробити, однак якщо сприймати процес виконання завдань не як каторжні роботи, а як час, який можна провести разом з дитиною, навчити його чогось корисного, новому, цікавому, рішення уроків стане приносити приємні емоції.

Розглянемо 5 основних умов правильного виконання домашніх завдань разом з першокласниками.

Облаштування робочого місця

Для привчання дитини до самостійної діяльності потрібно організувати робоче місце, де будуть виконуватися домашні завдання і за яке він буде відповідати. Стіл повинен стояти таким чином, щоб батьки змогли сісти поряд, а не нависали над учнем, немов грозові хмари.

Крім того, потрібно потурбуватися про правильне освітлення навчального столика. Якщо першокласник працює правою рукою, потрібно, щоб сонячне світло падало з лівого боку. Якщо ж дитина леворукий, то джерело світла повинен знаходитися праворуч.

Також слід прибрати зі столу всі предмети, здатні відволікати маленького школяра. Не можна забувати і про кімнатної «атмосфері». На час виконання уроків необхідно вимикати телевізор, магнітофон і комп’ютер, якщо тільки останній не потрібен для роботи

Організація навчального процесу

Щоб батьківський контроль над рішенням домашніх завдань зміг плавно перейти в дитячий самоконтроль, слід дотримуватися кількох важливих рекомендацій:

  • домашні вправи виконуються строго в один і той же час. Не варто переносити виконання завдань на більш пізній термін, інакше вони будуть виконуватися в авральному режимі, що, відповідно, позначиться на їх якості;
  • приступають до вирішення уроків приблизно через півтори години після повернення з навчального закладу. Перерва необхідна, щоб дитина відпочила, однак занадто довгий відкладання на потім матиме наслідком те, що першокласник перехвилювався і втомиться від ігор з ровесниками;
  • не потрібно вимагати від дитини, щоб той за один «прихід» виконував всю задану роботу. Семирічний учень може працювати продуктивно 30-40 хвилин максимум, потім потрібно робити обов’язковий короткочасну перерву;
  • не рекомендується влаштовувати тривалі паузи, інакше дитина занадто розслабиться. Вистачить і 5 хвилин, протягом яких школяр нехай пограє в активні ігри або просто вийде з-за столу.

Привчання до самостійності

< p>У переважній більшості випадків рішення домашніх уроків вимагає батьківського участі. Однак важливо зрозуміти, наскільки «тотальним» повинен бути контроль. Найкраще з подібним питанням звернутися до класного керівника.

Одні діти швидше засвоюють інформацію в процесі самостійної роботи, батькам залишиться лише перевірити результати і пояснити деякі моменти. Інші дітлахи простіше розуміють матеріал, коли промовляють з дорослим кожну свою дію, тому мамам і татам доведеться деякий час виконувати завдання разом з першокласниками.

Однак ні в якому разі не можна робити уроки, задані на будинок, виключно силами батьків! Це наріжне правило всього виховного процесу. Якщо не дотримуватися цього принципу, то висока ймовірність виростити абсолютно несамостійного учня, що не вміє вирішувати домашні завдання.

Щоб дитина змогла своїми силами виконувати уроки, з першого класу потрібно вчити його застосовувати словники, енциклопедичні видання і довідники. А ось для самостійного вивчення інтернет-ресурсів ще дуже рано.

Відхід від безпомилкового виконання завдань

Нерозумно вимагати від першокласників ідеального виконання уроків, тому краще прислухатися до рекомендацій фахівців, що стосуються якості дитячої праці.

  • Не можна примушувати дитину багато разів переписувати тексти або приклади, в яких є помарки. Подібні виховні заходи він стане сприймати як покарання, що загрожує негативним ставленням до навчання.
  • Не можна додатково завантажувати дитини, даючи йому власні завдання. 7-8-річним дітям вкрай непросто адаптуватися до виконання домашніх завдань, а тут ще й непотрібна і навіть шкідлива батьківська ініціатива.
  • Іноді дітлахи, що відрізняються перфекционизмом, по багато разів переробляють завдання, щоб добитися ідеального результату. Подібна поведінка має насторожити дорослих, оскільки надмірна педантичність загрожує постійними стресами і зниженням самооцінки. Потрібно пояснювати, скільки разів дозволяється переписувати завдання або текст і скільки хвилин взагалі слід витрачати на роботу.

Відсутність покарань і наявність похвали

Не слід карати дитину, якщо той всіляко ухиляється від рішення уроків. Необхідно встановити причину такої поведінки: нерозуміння матеріалу, проблеми з пам’яттю чи увагою. Також варто поспілкуватися з учителем, щоб дізнатися, наскільки швидко він засвоює нову інформацію, як поводиться на заняттях.

Варіантів вирішення проблеми декілька:

  • додаткові уроки з репетитором;
  • поділ завдання на кілька елементів;
  • робота з психологом, який встановить можливі проблеми і запропонує шляхи їх вирішення.

Найважливіше — не забувати хвалити дитину за правильно виконані завдання, причому робити це необхідно щиро. Подібна батьківська допомога і підтримка дозволить дітям повірити у власні сили і швидше перейти до самостійного вирішення уроків.

Поетапне виконання завдань — запорука успіху

Дитина не відразу навчиться бути зібраним, вирішувати завдання виключно своїми силами. Тому чекати, що через пару-трійку місяців першокласник стане самостійним, принаймні, нерозумно. Фахівці радять готуватися до 4-етапного процесу.

  1. Спочатку дорослі більшість завдань виконують разом з дитиною. Тобто батькам потрібно присісти поблизу, спостерігати за процесом, відзначаючи прогалини в знаннях і ті моменти, які відволікають дитячу увагу.
  2. Потім батьки обиратимуть найпростіші завдання, з якими першокласник точно впорається. Цю роботу дитина виконує самостійно, а дорослі не стануть контролювати. Наприклад, діти зазвичай непогано справляються з малюванням.
  3. На наступному етапі дитина робить все завдання самостійно, проте має право і можливість просити батьків про допомогу. Природно, дорослі зобов’язані допомогти, але ця підтримка також повинна стимулювати дитячу незалежність.
  4. На останньому етапі (з 5-го класу) дитина все вирішує сам, тому батьківська допомога вже не потрібна. Однак дорослим не варто розслаблятися, а потрібно перевіряти уроки і пояснювати деякі моменти.

Отже, питання, чи потрібно робити домашні уроки разом з першокласником, досить неоднозначний. У більшості випадків спільне рішення завдань — це проміжний етап на шляху до дитячої самостійності, тому слід морально підготуватися до того, що спочатку доведеться вкласти багато сил в дитини, щоб потім насолоджуватися його відповідальним підходом до навчання.