Спіральний і кругової налеп.

  Чим не підзаголовок:  кругової і спіральний налеп, як спосіб розвитку рук і окоміру дітей… Ух!

Ну, спочатку я буду ходити навколо. Колами і спіралями. Ось бувають такі методики, що прямо за п’ять хвилин блог люди створюють, за десять хвилин на гітарі грати навчаються. Мені на таке навіть не завидно: завдання-розвиток рук і окоміру у дітей наскоком вирішити ну ніяк неможливо. І я так і дивлюся на це: працювати, працювати і працювати.

Прийоми розвитку рук і окоміру часто кілька одноманітні. Як розучування гам. Деякі завдання, хоча і очевидно корисні, але здаються нудними навіть мені самій. У таких випадках виручають казки. Я знаю безліч казок і дуже-дуже люблю їх розповідати. Одноманітну монотонну роботу можна розфарбувати хорошою казкою. І — дивись, я вже й сама захопилася темою і діти орють, як на соцзмаганні. Цікава і з запалом розповідається казка задає ритм і дає енергію. Але, вистачить реклами, я тільки хотіла сказати: я ось казки вам, шановні читачі, переказую, так не проходите мимо, вони всі перевірені на багатьох класах.

А зараз повернемося до розвитку рук і окоміру. Ось недавно я почала розробляти тему «рептилії», так як зліпили ми з вами черепаху, так я і зрозуміла — в темі «спіральний налеп» так «кругової налеп» одним черепаховим панциром не обійтися. Якщо по-чесному, то треба робити посуд.

Способом спірального або кругового Налєпа в давнину виготовляли глечики і горщики. Ось подумаємо теоретично: так навіщо ж стільки мороки? Катати глиняні джгути, складати їх щільною спіраллю — дно, потім накладаючи витки на краю все вище робити краю посудини, потім замазувати виходять щілини … А що б взяти та й зліпити глечик з одного шматка …? Прямо і без дивних проміжних етапів.

Ну, тут такі зустрічні міркування: нині цей спіральний налеп аж ніяк не поширений. А з іншого боку, якщо немає гончарного круга, то отримати з одного шматка глечик — теж завдання не з простих.

Так що Ліплення з Жгутиков так само має право на існування і увагу.

У дитячих садках і в початковій школі в основному цим способом ліплять кошик трохи більше шкарлупки волоського горіха. Я взагалі завжди дивуюся мініатюрності дитячих виробів на виставках в дитячих садах. Розмір, мабуть, задається величиною стандартного бруска пластиліну з набору, але я переконана — це дуже дрібно. П’ятирічних дітей успішно вчать малювати на аркушах А3, і їх же цілком можна вчити працювати з шматками пластиліну завбільшки з кулак. Досвід показує, що діти цілком можуть розім’яти такий шматок, зліпити виріб і при цьому ще й казку прослухати і зрозуміти — і все це за півгодини.

Отже, збираємося ліпити великий горщик.

Спочатку я робила джгути в лікоть завдовжки і особисто переконалася-незручно розгортати. Вільний від обробки кінець вихляти в повітрі, як лопата гвинта і швидко відпадає. Чимось це мені нагадує казку «Кравець і чорт». Так виходить, що джгути слід катати сантиметрів по 15, довше — не варто, якість постраждає. Діаметр — 4-5 міліметрів. Джгути між собою склеювати теж справа хитра. Їх доводиться примазувати, намагаючись не продавити стінку посуду всередину.

І — щілини! Їх виходить жахливо багато. Так, товариші, вам, мої дорослі читачі, я зізнаюся — з моєї щелястой глечики не те що молоко втече, бо дійсно і мураха легко вибереться.

Вобщем не миттям так катанням (джгутиків) горщик ми зліпили. Варити в ньому кашу поки утримаємося, нехай постоїть до наступного уроку ліплення, він нам ще знадобиться. А для чого — потім скажу.

Про тонкощі спірального налепа вам розповіла Марина Новикова.